Блог Пугач Світлана Валентинівна: сентября 2017

1 вересня в Липовому відбулося святкування ювілею школи, якій виповнилося 30 років. Святкування розпочалося урочистою лінійкою, на якій ведучі Холявенко Аліна та Карпусь Владислав представляли першокласників та надавали слово поважним гостям: голові РДА Дупі А.П., голові районної Ради Дзюбану Ю.В., консультанту народного депутата Верховної Ради Валерія Давиденка Коновалу М.П. , секретарю сільської ради Ромаховій Г.М., заміснику голови РДА Шевченко Л.М.

Для світової історії 30 років - це всього лише коротка мить, але для нас - це ціле життя. Ювілей школи - це не тільки свого роду історична віха, але і як би кордон, що дає можливість оцінити пройдений шлях, згадати добрим словом будівельників, вчителів, випускників. І, звичайно, уточнити плани на майбутнє. Продовження свята відбулося в актовій залі , звідусіль прийшли випускники і просто односельці. Начальник відділу освіти Плюта О.П. привітала всіх присутніх зі святом. Зі словами вдячності батькам, спонсорам виступила директор О.І.Картава.

Є на планеті дороге серцю місце – рідна школа, де навколо стоять гостроверхі ялинки, палахкотять грона калини і пишаються туї. Тихо кружляють думки спогадів молодого на той час, енергійного, сповненого планами побудови нової сучасної школи Яцури В.А. З вітальним словом виступив перший директор Яцура В.А.

А далі розпочалася подорож сторінками шкільного сімейного альбому «Школа – мій другий дім».

Першу сторінку нашого альбому «Майстри - будівельники» оголосив літописець Огій Іван.

Що біля річки Ромен
Та близ Талалаївки,
Що на славній землі,

На Чернігівській ,
Здійнялася будова і з каменю,
Та із каменю дім великої мудрості.

Осінь 1987 року. Веселим водограєм із золотавого листя і сонячних променів вересень вітав новоселів. Будівельники поспішали вчасно завершити роботу. Їм допомагали вчителі, батьки, учні, майже всі жителі села. І ось довгоочікувана мить: символічний ключ від школи передає директору школи Яцурі В’ячеславу Анатолійовичу головний спонсор, ініціатор побудови нової школи, голова потужного колгоспу-мільйонеру Назаренко Володимир Якович. У Липовому відчинила двері нова середня школа. З радістю учні переселялися із старих приміщень в нові світлі класи. З того дня пролетіло 30 років. І сьогодні школа радо зустріла Володимира Яковича. Він розповів , що на початку 80- их років в період перебудови в Талалаївському районі будувалися школи. Під гаслами «Все найкраще дітям», «Діти- наше майбутнє» в плани п’ятирічок були внесені будови шкіл в селах. Так була здана в експлуатацію Харківська школа, будувалася Довгалівська і в 1985 році почали будувати школу в селі Липове .За проектом вона розрахована на 192 учня, перший клас- в дитячому садочку . Керував будівництвом Лихо Михайло Михайлович . Маючи в господарстві пилораму, майстерню, будівництво просувалось швидкими темпами . Велика кількість жителів Липового, Скороходового була зайнята на будівництві. Бригаду каменярів очолював Васюк Володимир Серафимович. Бригадою столярів і пилорамщиків керував Анатолій Степанович Бовкун. Лут Ніна Іванівна очолювала бригаду штукатурів. В центрі села зводилась 2 поверхова красуня- школа.

А починалося все з проектно – кошторисної документації. Розрівнювалась територія, розмічалась майбутня будівля . Був викопаний 4-метровий котлован. І далі кипіла робота, працювали машини, підвозилися будівельні матеріали. Кранівником був Грабина Іван Петрович. Перекривали плитами 1 і 2 поверхи. Як кажуть: «Будували всім миром». І дійсно це було так, адже щоб встигнути до 1 вересня, були залучені до роботи і доярки , і механізатори , і працівники контори.

Пройшло тільки 2 роки будівництва і сільські діти сіли за парти красивої, сучасної , світлої школи, єдиної в районі, обладнаної комп’ютерним класом.

В озелененні території брав участь лісник колгоспу Стась Олександр Петрович. А дбайливі руки учнів та вчителів вирощували чудові кущі самшиту, троянд , дерева ялини, липи і туї.

Колективу школи приємно відчувати турботу, допомогу, підтримку людей, яких цікавлять інтереси школи . І в святковій залі знаходилися люди, яким ми вдячні за їхнє добре серце, за те, що вони не байдужі до нашого шкільного життя - наші спонсори . Керівник СТОВ «Горизонт» Марченко І.А., депутат районної Ради Лукаш В.В. вручили цінні подарунки: музичне оснащення та спортивний інвентар. Ми хочемо висловити подяку тим людям, завдяки яким наша школа і надалі процвітає. З кожним роком вона стає все кращою та багатшою.

І ось уже протягом 30 років кожного ранку , мов крихітні гомінливі струмочки, зливаючись у єдиний бурхливий потік, прямують сюди діти.

І так щороку. Обличчя. . . Обличчя. . . Але ти, школо, пам'ятаєш усіх.

Наступною сторінкою нашого сімейного альбому була «Наша гордість- наші діти. Випускники ». Зібрала та створила презентацію фотографій з історії школи, що демонструвалась протягом свята, Руленко Л.В.

Школа святкує свій день народження. Школа — цілий величезний світ, і є два центри цього Всесвіту — Учитель і Учень. І саме учні й учителі перетворюють звичайну будівлю на особливий , вируючий, шумний, але добрий будинок, де з кожним роком одні стають розумнішими, інші — мудрішими і всі разом — ближчими й ріднішими один одному. Мелодійні пісні прозвучали в дарунок школі від випускниць Гадючки Юлії, Грабини Ірини. Пелещук Ірина присвятила школі власний вірш.

Ведучі свята Кобиш Я.В. та Іржавська Я.А. висловили слова вдячності від всієї шкільної родини випускникам, які захищали та захищають цілісність території України.

Герої! Герої! Герої!

Найкращі Вкраїни сини!

Цей світ лиш врятують герої,

Герої нової війни!

Світла пам'ять загиблому на Сході нашої країни бійцю АТО Бахмачу Володимиру Степановичу.

Багатьма своїми учнями школа може пишатися. Нехай хтось не зривав зірок з неба, але запам'ятався дитячою безпосередністю, дотепністю, добрим ставленням до оточуючих. А також школа може гордитися випускниками,які повернулися в її ж лоно вже дорослими і продовжили справу своїх наставників. Більше 30 випускників вибрали професію вчителя.

Наступною сторінкою шкільного сімейного альбому була сторінка «Наші вчителі - наставники».

Керівник школи та вся педагогічна сім'я обживали нову оселю, облагороджували пришкільну територію. Ми завжди раді бачити наших наставників : Семінько Галину Михайлівну, Яцуру Людмилу Миколаївну, Плужник Галину Григорівну, Губар Алевтину Анатоліївну, Красноноса Анатолія Івановича та Ольгу Миколаївну , Єременко Віру Олександрівну, Малика Віталія Васильовича . Саме їм, нашим наставникам, нашим вчителям-ветеранам завдячуємо тим, що шкільні традиції передаються із року в рік. Скільки дитячих сердець пройшло через їхні турботливі руки, скільки широких шляхів відкрили ці люди для своїх вихованці. Найпочеснішими гостями нашого свята були наші ветерани педагогічної праці. Але вони молоді душею. Девізом їхнього життя стали слова: «Нам ніколи не буде 60, лише 4 рази по 15» .

Моя вчителько – муза свята,
Вже димком Ваші коси взялися…
Пролетіли, промчали літа
І в останнім шумлять падолисті

Але те, що засіяли Ви,
У дитячій душі одізветься.
Моя вчителько, довго живіть
Моя муза пресвітлого серця

Без шовків дорогих і прикрас,
Безкорислива, строга і мудра,
Скільки раз Ви заходили в клас,
І скількох Ви виводили в люди.

Моя вчителько, мати і друг,
І наставник, і добрий порадник,
Не легкий ваш учительський труд,
Скромний труд у святилищі правди.

Наша школа - дорогий і близький дім для кожного , хто навчався. Цей дім навіки залишається в пам'яті, адже тут промайнули найкращі роки життя. Навіть через багато років дивний промінь торкається наших душ і очей, коли згадуємо школу, а особливо вчителів – по-батьківськи добрих і вимогливих. Добрим словом згадали вчителів, які все своє життя віддали учням і працювали в цій школі , а сьогодні їх немає серед нас. Це Безжон Варвара Федорівна, Гадючка Людмила Макарівна, Віктор Іванович Клименко. Добрим словом згадаємо і техпрацівниць Надію Семенівну Кривенко, Тетяну Василівну Євтушенко. Світла їм пам’ять. Вони пішли зі школи на заслужений відпочинок, але назавжди залишилися вчителями, друзями, порадниками, підкорившими розум та серця своїх учнів та колег.

Наступна сторінка нашого шкільного журналу - «Ми юний цвіт нової України » . З патріотичним зверненням виступили одинадцятикласники Огій Іван, Мневець Віталій, Чижик Едуард, Смовський Тарас, Прядка Борис та Чирва Вікторія. Тепло сприймали глядачі виступ танцювального колективу «Горизонт» та виконавець пісень Огій Іру, Руленко Лізу, Охріменко Дашу.

Так і перегорнули останню сторінку нашого шкільного сімейного альбому.

Повертайтесь до рідної школи,

Щоб в дитинство своє зазирнуть,

Щоб хоч в пам’яті роки минулі

На хвилинку назад повернуть.

Вірш Пелещук Ірини

Присвята школі.

Я вдячна , що сьогодні

Мені дали ви слово

Аби хоч в пам’яті вернутись

У свою рідну школу

Аби хоч на хвилинку