Стаття у Трибунку

 

В’язання – це не тільки захоплення, це можливість проявити свою майстерність, фантазію, смак. Та навіть заощадити кошти, коли зі светра, з якого виросли діти, в’яжеш жилеточку чи щось інше. А для мене це ще й релаксація. В’яжеш рівненькі петелечки, рядочки, займаєшся улюбленою справою і заспокоюєшся. Це так необхідно в наш неспокійний час. Отже, раджу всім в’язати, вчитися, якщо не вмієте. Як казали наші бабусі : «Те, що вмієш - за плечима не носити». Здається, що разом із подарованою в’язаною річчю передаєш тепло своїх рук, позитивні думки, сподівання.

Ідея в’язати для наших хлопців виникла ще на початку війни. Розпускала домашні светри, купувала в секонді якісні в’язані речі, витягувала клубки із своїх запасів. Шукала однодумців через групу у Вайбері «Липівський старостинський округ». Це група наших односельців, в якій близько 200 чоловік. Спілкувалася з людьми, шукала рукодільниць. Приємно, що підтримали колеги по роботі. Директорка закладу Картава О.І. принесла майже повний пакет клубків. Розпускали речі, мотали клубки, гуртом склалися грошима 880 гр. і купили через інтернет напіввовну. Хтось приносив з дому нові якісні нитки. Приносили діти нитки , допомагали . І робота закипіла… Гарну річ швидко не зв’яжеш. Вдячна нашим жінкам, які не дивлячись на свою роботу , відключення світла, приєдналися до справи. Це Гадючка Наталія, Альошина Зоя, Лут Ніна, Месевра Яна, Огій Олена, Лут Світлана,  Руленко Леніна, Руленко Любов, Пруненко Наталія,  Хавренко Оксана, Яцура Людмила Миколаївна, Губар Алевтина Анатоліївна, Пилипенко Віра Данилівна.  Ніщо так не згуртовує людей, як спільна справа. Обмінювалися ідеями, як краще в’язати п’ятку, які нитки поєднувати, які шкарпетки повинні бути. До речі, хлопці просять, щоб були з високими , близько 20 см, холявками. Щоб зашнуровувались у берці , тоді не сповзатимуть вниз при ходьбі. Чула і такий вислів від бійців, що коли були морози, то дехто був готовий  натягти шкарпетки вище колін, щоб не мерзли. У  Фейсбуці у групі по в’язанню читала , що є майстрині , які в’яжуть гетри, балаклави та спеціальні рукавички з відкритими пальцями. Виставляли фото своїх виробів. Думаю, що навчимося і це в’язати. Працівники агрофірми «Горизонт» допомогли з коштами , щоб закупити нитки. Вони передали 1350 гривень. Які ми ще не витрачали.  Наші вироби ми передавали через волонтерку Галаган Н.І. Перші дві партії, а це 65 пар і третя партія 27 пар відправлені на передову. В’язали «іменні» шкарпетки на 46 розмір для  наших липівчан  та передавали їхнім побратимам. Всього передали 96 пар, а значить вісточку від нас з найщирішими побажаннями підтримки отримали 96 чоловік.

У думках кожної із нас одне, щоб швидше настала Перемога! Щоб наші захисники , наші сини, брати, чоловіки повернулися додому до своїх діточок, у свої родини. А поки що, ми в’яжемо рядочок до рядочка , петелечка до петелечки. І так само в думках складаються слова молитви за наших воїнів, побажання, надії. Хай береже їх Бог ! Миру нам всім!